У Полонному внаслідок зсуву ґрунту показалися залишки фортеці
У міс­ті По­лон­но­му на ву­ли­ці Шев­ченка став­ся зсув ґрун­ту, який від­крив це­гель­ну клад­ку ста­ро­вин­ної спо­ру­ди. Як по­ві­до­ми­ла для По­діл­ля NEWS на­чаль­ник від­ді­лу куль­ту­ри та ту­риз­му ви­ко­нав­чо­го ко­мі­те­ту По­лонсь­кої місь­кої ра­ди ОТГ Те­тя­на Ярос­лавсь­ка, від­най­де­на це­гель­на клад­ка, швид­ше за все, є за­лиш­ка­ми По­лонсь­кої фор­те­ці і да­ту­єть­ся кін­цем 18 сто­літ­тя.

«На зем­ля­них ва­лах фор­те­ці оси­пав­ся ґрунт і по­ка­за­ли­ся за­лиш­ки сті­ни. Знай­де­на цег­ла має роз­мі­ри 9–10 см зав­тов­шки, 30 см у дов­жи­ну та 18 см ши­ри­ни. Точ­но ска­за­ти, що це за цег­ла, на­ра­зі важ­ко. Пот­рібно про­во­ди­ти ар­хе­оло­гіч­ні дос­ліджен­ня, які да­дуть від­по­ві­ді на низ­ку пи­тань. Ра­ні­ше на цій міс­це­вос­ті зна­хо­ди­ли ста­ро­вин­ну цег­лу з вен­зе­ля­ми Ва­левсь­ких. Її ви­роб­ниц­тво при­пи­ни­ло­ся орі­єн­товно 1838 ро­ку. Пі­доз­рю­ємо, що від­най­де­на дня­ми цег­ла на­ле­жить до дав­ні­ших ча­сів», — по­яс­ни­ла Те­тя­на Ярос­лавсь­ка.

Ди­рек­тор По­лонсь­ко­го іс­то­рич­но­го му­зею Олек­сандр Да­цик вис­ло­вив при­пу­щен­ня, що від­най­де­ні за­лиш­ки сті­ни, швид­ше за все, на­ле­жать до По­лонсь­кої фор­те­ці.

— Щоб вста­но­ви­ти по­ход­ження від­най­де­ної сті­ни, пот­рібно про­во­ди­ти ґрун­товні ар­хе­оло­гіч­ні дос­ліджен­ня, ге­ос­ка­ну­ван­ня. Ми ма­ємо ко­пії ста­ро­дав­ніх карт 1791 ро­ку, де поз­на­че­ні міс­ця роз­та­шу­ван­ня то­го­час­них спо­руд. Ори­гі­на­ли цих карт, які б мог­ли до­по­мог­ти у дос­ліджен­ні зна­хід­ки, зна­хо­дять­ся у Дер­жавно­му вій­сько­во­му ар­хі­ві Ро­сії і от­ри­ма­ти дос­туп до них не­має мож­ли­вос­ті, — заз­на­чив Олек­сандр Да­цик.

Зро­зу­мі­ло од­не — зна­хід­на пот­ре­бує дос­ліджен­ня і, від­по­від­но, чи­ма­лих кош­тів. За сло­ва­ми Те­тя­ни Ярос­лавсь­кої, на­дія от­ри­ма­ти фі­нан­су­ван­ня для цих пот­реб є:

— По­лонсь­ка місь­ка ра­да при­єд­на­ла­ся до іні­ці­ати­ви ЄС «Ме­ри за еко­но­міч­не зрос­тання». В рам­ках ці­єї іні­ці­ати­ви ро­бо­ча гру­па під­го­ту­ва­ла план за­хо­дів, роз­ра­хо­ва­ний на 2 ро­ки. Цей план от­ри­мав оцін­ку «Від­мінно» від ек­спер­тів Сві­то­во­го бан­ку, що дає нам мож­ли­вість взя­ти участь у кон­курсі гран­тів ЄС. Пе­ре­мо­га у цьому кон­курсі доз­во­лить от­ри­ма­ти фі­нан­су­ван­ня (близь­ко 1 млн. єв­ро) для по­даль­шо­го дос­ліджен­ня та об­лашту­ван­ня іс­то­рич­них об’єк­тів.

До­від­ко­во

Ар­хе­оло­гіч­ні дос­ліджен­ня 1992–1993 ро­ків, про­ве­де­ні в По­лон­но­му ар­хе­оло­гіч­ною ек­спе­ди­ці­єю Кам’янець­-По­діль­сько­го пе­да­го­гіч­но­го ін­сти­ту­ту під ке­рів­ниц­твом Ви­но­ку­ра І. С., під­твер­ди­ли іс­ну­ван­ня ук­ріпле­но­го го­ро­ди­ща пло­щею приб­лизно 8,2 га в X-XIII ст. Ук­ріплен­ня зна­хо­ди­ло­ся в районі су­час­ної ве­те­ри­нар­ної лі­кар­ні, на при­род­но­му під­ви­щен­ні, яке ото­че­не во­да­ми річ­ки Хо­мо­ри і фак­тично є пі­вос­тро­вом.

Пі­вос­трів, що ви­со­чів на 12–17 мет­рів над нав­ко­лиш­нім лу­гом, був об­не­се­ний ва­лом та ого­ро­же­ний час­то­ко­лом. З єди­ної не прик­ри­тої річ­кою сто­ро­ни фор­те­ці (те­ри­то­рія су­час­но­го кос­те­лу св. Ан­ни) в XII ст. з’яв­ля­єть­ся ми­со­ве по­се­лен­ня, ймо­вір­но, по­сад, який теж був ук­ріпле­ний час­то­ко­лом.

Фор­те­ця, оче­вид­но, бу­ла зруй­но­ва­на мон­го­ло-та­та­ра­ми в 1240 ро­ці (в лі­то­пи­сах не роз­по­ві­да­єть­ся про взят­тя По­лон­но­го як су­сід­ніх Кам’ян­ця чи Ко­ло­дя­жи­на, про­те лі­то­пи­сець заз­на­чає в опи­сі про Ба­тия: «і ви­бив… без по­ща­ди, так са­мо… ін­ших го­ро­дів ба­га­то, що їм не­ма чис­ла…» Міс­то про­дов­жу­ва­ло іс­ну­ва­ти й да­лі, зок­ре­ма, Га­лиць­ко-Во­линсь­кий лі­то­пис опо­ві­дає про іс­ну­ван­ня По­лонсь­ко­го мо­нас­ти­ря в 1255–1257 ро­ках. Про­те са­ме про фор­те­цю чіт­ких зга­док в давньорусь­ких лі­то­пи­сах вже не­має.


Джерело: «День за Днем»